Viktor Timochin, Nadiia Shebek / Віктор Тимохін, Надія Шебек

Streszczenie:

Idee humanizmu, obecne w Europie od ponad pięciu wieków, stoją dziś przed szeregiem wciąż nierozwiązanych problemów. Najważniejsze z nich to problemy strukturyzacji ludności i personalizacji środowiska architektonicznego osiedli. Różne grupy mieszkańców starają się pogodzić środowisko zabudowane z własnymi priorytetami, wymaganiami oraz gustami artystycznymi i estetycznymi w procesach samoorganizacji i harmonijnego, czyli zrównoważonego rozwoju osiedli. W niektórych opracowaniach krajowych i zagranicznych o współczesnej architekturze i urbanistyce zwracano uwagę na rozwiązywanie problemów harmonizacji środowiska zbudowanego. Powstawały projekty, prognozy i utopie. Mniej uwagi poświęcano sprawom społeczno-psychologicznym, mentalnym, czasoprzestrzennym, artystycznym i estetycznym społeczności miejskich oraz warunkom ich harmonijnego współistnienia. Autorzy artykułu starają się uzupełnić ten brak we własnych badaniach nad synergetyką miejską i teorią harmonizacji środowiska architektonicznego, których wyniki można połączyć w ramach koncepcji harmonizacji środowiska miejskiego. Koncepcja ta łączy różne modele kształtowania komfortowego i estetycznego środowiska życia, uwzględniając mentalność i psychologię różnych grup mieszkańców. Nowe idee dotyczące personalizacji społeczności miejskich, strukturyzowania środowiska i cykliczności rozwoju społecznego stały się podstawą do ujednolicenia opracowanych modeli. Zaproponowana koncepcja może stanowić podstawę teoretyczną i metodologiczną do dalszych badań, a także podstawę do wdrażania opracowanych modeli do praktyki harmonizacji środowiska architektonicznego osiedli.

Słowa kluczowe:

personalizacja otoczenia architektonicznego, harmonijny rozwój osiedli, samoorganizacja społeczności miejskich

Анотація:

Ідеї гуманізму, розповсюдження яких у Європі спирається на більш ніж п’ятивікову історію, сьогодні стикається з низкою досі не вирішених проблем. Найважливішими серед них є проблеми структуризації населення і персоналізації архітектурного середовища поселень. Різні типи мешканців прагнуть до узгодження штучного оточення з власними пріоритетами, вимогами і художньо-естетичними смаками в процесах самоорганізації та гармонійного, тобто сталого розвитку поселень. У сучасній архітектурі та урбаністиці вирішенню цих проблем приділялася увага в окремих вітчизняних і закордонних дослідженнях. На цю тему розроблялися проєкти, прогнози та утопії. У них менше уваги приділялося соціально-психологічним, ментальним, просторово-часовим та художньо-естетичним пріоритетам міських спільнот та передумовам їх гармонійного співіснування. Автори статті прагнуть компенсувати цей недолік у власних дослідженнях з урбосинергетики та теорії гармонізації архітектурного середовища, результати яких можуть бути поєднані в межах концепції гармонізації урбанізованого оточення. Ця концепція сполучає різнохарактерні моделі формування комфортного та естетичного життєвого середовища з урахуванням ментальності та психології різноманітних спільнот міських мешканців. Основою для об’єднання розроблених моделей стали нові уявлення про персоналізацію міських спільнот, структуризацію штучного довкілля та циклічність суспільного розвитку. Запропонована концепція здатна утворити теоретико-методологічну основу для подальших досліджень, а також фундамент для впровадження розроблених моделей у практику гармонізації архітектурного середовища поселень.

Ключові слова:

персоналізація архітектурного середовища, гармонійний розвиток поселень, самоорганізація міських спільнот

Summary:

The ideas of humanism, which have been present in Europe for more than five centuries, today face a number of still unresolved problems. The most important of them are the problems of structuring the population and personalising the architectural environment of housing estates. Different groups of residents try to reconcile the built environment with their own priorities, requirements as well as artistic and aesthetic tastes in processes of self-organisation and harmonious, i.e. sustainable, development of the housing estates. In some national and international studies on contemporary architecture and urbanism, attention was paid to solving the problems of harmonising the built environment. This led to creating projects, forecasts and utopias. Less attention was paid to the socio-psychological, mental, spatio-temporal, artistic and aesthetic issues of urban communities and the conditions for their harmonious coexistence. The authors of this article seek to fill this gap in their own research on urban synergetics and the theory of harmonisation of the architectural environment, the results of which can be combined within the concept of harmonisation of the urban environment. This concept combines different models for shaping a comfortable and aesthetic living environment, taking into account the mentality and psychology of different groups of residents. New ideas about the personalisation of urban communities, the structuring of the environment and the cyclical nature of social development formed the basis for the unification of the models developed. The proposed concept can provide a theoretical and methodological basis for further research, as well as a basis for implementing the developed models into the practice of harmonising the architectural environment of the housing estates.

Keywords:

personalisation of the architectural environment, harmonious development of housing estates, self-organisation of urban communities